Young City Reading 2021: журнал «Особистість»

Офіс «Львів — місто літератури ЮНЕСКО» існує від 2015 року й базується в Міському палаці культури імені Гната Хоткевича. Офіс — це команда культурних менеджерів, які відповідають за промоцію та проєктну підтримку звання «Місто літератури ЮНЕСКО» на локальному, національному й міжнародному рівнях. До завдань команди належить також комунікація та звітування перед ЮНЕСКО за надане місту звання. По суті, Офіс — це інституція, яка сприяє впровадженню й розвитку стратегії, задекларованої в заявці на звання, і є посередником між міською владою та літературним середовищем.

Виклик

Журнал проєкту «Читання молодого міста» присвячений 100-річчю від дня народження Станіслава Лема, польського письменника-фантаста. Журнал став частиною міжнародного проєкту у співпраці з Польським інститутом в Україні. Активність охопила багатошаровий проєкт, зокрема малювання муралів у Катовицях і Львові, обʼєднаних концепцією ста років вічності, під девізом Лема: «Нам не потрібні інші планети, нам потрібні дзеркала».
Ілюстративна частина журналу продовжує лінію постатей, задану в першій версії брендингу для Офісу міста літератури ЮНЕСКО у Львові. Тож центральним обʼєктом стали дзеркало та вікно з помешкання Станіслава Лема, яке він згадує у спогадах. Ідея використати вікно як символ виникла в розмовах із Богданою Брилинською, директоркою офісу; у процесі розробки ілюстративної частини ця ідея обросла додатковими контекстами. Насамперед виникли паралелі з дзеркалом і викривленням простору-часу в контексті чорних дір і паралельних світів. На ілюстрації постать дивиться на себе в дзеркало, але насправді зазирає в паралельний світ — у майбутнє; тобто крізь ілюстрацію відбувається міжчасова комунікація.
Таке нашарування простору-часу присутнє й у самих друкованих матеріалах. Обкладинка журналу та рекламні брошури проєкту, розгорнуті до формату A4, утворюють нескінченний безшовний патерн: низ і верх, минуле й майбутнє складаються в єдине полотно — знову ж таки крізь час.
Зрештою, брошура й журнал фізично не перетинаються в часі. Брошури роблять і поширюють задовго до появи журналу, опинитися в одному місці вони можуть хіба дивом, бо зазвичай життя таких брошур дуже коротке. Журнали вийшли доволі обмеженим накладом і розійшлися по Україні та світу, тоді як брошури роздавали лише на «Книжковому Арсеналі» в Києві. Тільки випадково ці два паралельні світи можуть зустрітися.
Частиною проєкту є також інсталяція зі 100 дзеркал, розставлених навколо простору, де зʼявився мурал Сергія та Віталія Грехів.