Войтек Квапісінський — варшавський імпровізатор, композитор і музичний теоретик, який грає на препарованому сопрано-саксофоні. Співорганізатор столичних серій імпровізаційних концертів «Impro Miting» та «Działanie Muzyczne», засновник лейблу «Wytwórnia Element». За освітою філолог та олігофренопедагог; у живій музиці послідовно працює без використання комп’ютера.
Ця коротка розмова, названа інтерв’ю, була записана у Львові після завершення подій міжнародного фестивалю електроакустичної музики «Vox Electronica 2014».

Які враження від цього фестивалю?
Тільки добрі. Дуже добре, дуже насичено. Мене тут надзвичайно тепло прийняли, поставилися по-людськи. Якщо говорити про загальні враження — я не відчував жодного дискомфорту. А якщо про конкретику: сама подія і фестиваль були для мене дуже цікавими. І концерти, і можливість поговорити з артистами, і лекції — все це збагачувало.
Наприклад, якщо порівнювати з іншими фестивалями, де я бував, — тут я почуваюся значно краще. На тих не було цієї атмосфери… інтимної. Йдеться не про якусь виняткову інтимність, а про простий контакт між людьми. Можливо, це й тому, що я тебе знаю, але, гадаю, не тільки. Йдеться саме про стосунки між людьми.
Vox Electronica — львівський фестиваль електроакустичної музики, заснований у 2013 році мистецьким об’єднанням «НУРТ» за участі композитора Остапа Мануляка. Програма поєднує концерти, лекції та воркшопи, а формат свідомо зберігається камерним.
LIVE39:02ХАТНЄГРАННЯ 99 - eclectic syncretism - LIVE AT VOX ELECTRONICA 2019через: Кшиштоф Кніттель · Vox Electronica
На більшості фестивалів, де мені доводилося бути, все виглядало набагато формальніше: ти мусиш щось зробити, відіграти тут концерт, відмітитися, піти туди. А тут ти береш участь у цілому процесі й маєш змогу просякнути атмосферою — музичною, атмосферою місця, міста. Тож було справді файно.
Я раніше не бував на такому фестивалі — де відчувається більш серйозний, зосереджений підхід. Я бував на навколоджазових подіях, на імпровізаційних, але вони були здебільшого комерційно орієнтовані. У Польщі, на жаль, більшість подій рухається саме в цей бік — не обов’язково в поганому розумінні, але йдеться про те, щоб було «для людей», щоб було атракцією. Дискусійні панелі теж часто мають бар’єр — стоїть якась стіна. Вони ніби й відбуваються, але виглядають скоріше виступом на публіку, ніж справжньою розмовою. Тут цього не було — і це супер. Сподіваюся, все й далі рухатиметься в цьому напрямку.

З одного боку, можна сказати: фестиваль маленький, мало людей, сумно. Але я б сказав навпаки — це добре. Не в тому сенсі, що добре, коли мало публіки, а в тому, як це впливає на атмосферу. Бо коли приходить сто людей, енергія змішується, і все виглядає інакше. Можливо, не варто перебільшувати — люди з більшим досвідом скрізь почуваються вільно. Але для мене це був зовсім інший досвід, ніж у Польщі. У Варшаві багато подій… порожні. Може, це питання середовища, може, випадковість — не хочу узагальнювати. Коли висловлюється хтось на зразок Кшиштофа Кніттеля, це зрозуміло — у нього величезний досвід. Я говорю радше про атмосферу. А щодо суті — це був багатий досвід. І я мав нагоду побачити, як тут, у Львові, ставляться до музики — менш поверхово.
LIVE47:56ХАТНЄГРАННЯ 99 - LIVE AT VOX ELECTRONICA 2019 - part 3через: Кшиштоф Кніттель · Vox ElectronicaКшиштоф Кніттель (Krzysztof Knittel) — польський композитор та імпровізатор. З 1970-х років співпрацював з Експериментальною студією Польського радіо (SEPR), співзасновник груп KEW, Тіт і Freight Train. Поєднує камерну й електронну музику з новими технологіями.
Мова про музику та межі інтермедійності
Я помітив цікаву річ: під час презентацій композитори говорили про джерела натхнення — про події, переживання. Це змусило мене замислитися. Бо у Варшаві цього часто бракує. І в мене враження, що і там, і тут дещо бракує мови, щоб говорити про музику. Спроби є, але… Я й сам про це розмірковую — навіть думав піти на композиторський факультет, подивитися, як цьому вчать.
Є відчуття, що рефлексія про музику зупинилася десь десятиліття тому. Звуки сучасні, засоби схожі — чи то Польща, чи Україна, чи Америка. Але це відмінності поверхові. Була, наприклад, презентація — не пригадаю імені — хтось працював руками, робив щось аудіовізуальне. Це було цікаво, але сама музика мене не захопила. Бо для мене інтермедійність не є головною. Вона не є суттю музики. Вона може бути цікавою, вдало застосованою, але справа не в ній. Мені хотілося послухати сам твір, а не дивитися на візуальний шар.

Чи саме тому ти не використовуєш комп’ютери?
Ні, абсолютно не тому. Кожен обирає свій інструментарій. Я нічого не маю проти комп’ютерів. Мене цікавить кінцевий результат. Дивлячись на історію музики двадцятого століття — навіть у таких авторів, як Карлгайнц Штокгаузен, Луїджі Ноно чи Янніс Ксенакіс, — інколи складається враження, що деякі сьогоднішні речі є скоріше кроком назад. Сам по собі комп’ютер захопливий — і для музики, і для обміну інформацією. Я просто не користуюся ним під час виступів. Але я працюю з ним у студії: записував, зводив, робив мастеринг.
Карлгайнц Штокгаузен, Луїджі Ноно та Янніс Ксенакіс — ключові постаті повоєнного авангарду XX століття, піонери електронної, серійної, просторової та стохастичної музики, які поєднували технологічні інновації з філософською та суспільною рефлексією.

А чого тобі бракувало?
Більшої рефлексії. Не лише «як щось зробити», але «навіщо це робиться», «чим це є». Наприклад, лекція Алли Загайкевич була доброю, але скоріше вступною, дещо академічною. Мені бракує розмови про сенси — чим є музика для автора, чому він бере до рук саме ці засоби.
Я був також коротко на майстер-класі Павла Яніцького. Було багато суто технічних деталей, але сама ідея цікава — побудова мови, генеративність, переклад команд у звук. Його виступ теж зацікавив, хоча в мене виникли сумніви щодо інтерпретації цієї візуальної «партитури». Важко сказати, чи зображення керує звуком, чи звук зображенням. Але сама ідея перекладності між різними чуттями — це було цікаво.
Павел Яніцький (Paweł Janicki) — польський медіа-митець, композитор і програміст, пов’язаний із вроцлавським Центром мистецтва WRO. Досліджує інтерактивні алгоритмічні системи, генеративні партитури та взаємодію звуку й образу.
Я говорив із Павлом і про інші проєкти — надсилання звукових пакетів, тестування мереж, які навіть торкаються методів розвідки. Це вже перегукується із сучасністю — з інформацією, з комунікацією. Можливо, це не зовсім те, що мене особисто цікавить найбільше, але це певна паралель. Бо ключове питання звучить так: чим є музика як інформація? До кого вона звернена? І чи існує вона взагалі доти, доки її хтось не слухає?
Загалом — було дуже добре. Мені сподобалося.

- Павел Яніцький [особа]композитор, куратор, продюсер (Польща). Мапа КОРІННЯ (1 розмова) · Осінні фестивалі сучасної музики 2013 року і розмова з Чинаром Тімуром
- Луїджі Ноно [особа]композитор (Італія). Мапа КОРІННЯ (1 розмова) · Жак Атталі, «Шум», і революційний досвід Яніса Ксенакіса
- Войцех Квапісінський [особа]Варшавський імпровізатор і композитор, грає на препарованому сопрано-саксофоні, співорганізатор циклу Impro Miting. · Синергія фестивалю Vox Electronica 2014
- Кшиштоф Кніттель [особа](нар. 1947). композитор, педагог (Польща). Контекст: «Варшавська осінь», Варшава. Мапа КОРІННЯ (3 розмови) · Марек Холоневський: SME, сорок років «Muzyka Centrum» та філософія…
- Яніс Ксенакіс [особа]композитор, інженер (Франція). Мапа КОРІННЯ (1 розмова) · Жак Атталі, «Шум», і революційний досвід Яніса Ксенакіса
- Карлгайнц Штокгаузен [особа]Інтерв'ю про техно у фільмі «Modulations». · Штокгаузен і цикл опер «Licht»: світ як музичний твір
- Алла Загайкевич [особа]Композиторка; розмова про Геннадія Когута. · Синергія фестивалю Vox Electronica 2014






