Монументальна панорама сорока років творчого бунту: від партитур Богуслава Шеффера, футбольних матчів під Баха в галереї «Кшиштофори» та підпільних концертів воєнного стану — до гурту «Gogo Boys», кібернетичної скульптури «Senster», щотижневих воркшопів GroupLab і філософії Жиля Дельоза про різоматичну енергію спільноти.
Марек Холоневський (Marek Chołoniewski, нар. 1953) — видатний польський композитор, саунд-артист, професор і куратор, центральна постать розвитку нової музики в Центральній Європі. Учень Богуслава Шеффера, перший асистент Юзефа Патковського в краківській Студії електроакустичної музики, яку очолює від 2000 року. Творець легендарного об’єднання «Muzyka Centrum» (1977), засновник фестивалю Audio Art (1993), Польського товариства електроакустичної музики (PSeME) та ініціатор щотижневих лабораторій вільної імпровізації GroupLab. У фундаментальній розмові він розкриває історію синтезу академічного та андеґраундного світів.

Відлига 1970-х, Богуслав Шеффер та містичний цикл «13 числа»
1970-ті роки в Польщі були особливим часом: після політичної кризи настала певна ліберальна відлига та відкритість на Захід. Це дивовижним чином збіглося з моїм студентством. Спочатку я вивчав гру на органі в Лешека Вернера, згодом теорію музики в Марека Стаховського, а паралельно — композицію в Богуслава Шеффера (Bogusław Schaeffer). Саме в ті роки Юзеф Патковський заснував Студію електроакустичної музики при Музичній академії у Кракові, і я став його першим асистентом. Усе це злилося в єдину потужну фузію.
Але найголовнішим імпульсом стало відкриття очей через мою дружину Христину: ми одружилися в 1976 році, а в червні 1977-го народився наш перший син Томек і відбувся перший концерт «Muzyka Centrum»! Ми ухвалили рішення вийти за межі академії та грати регулярні концерти щомісяця — обов’язково тринадцятого числа. Перший виступ відбувся 13 червня 1977 року в клубі «Pod Jaszczurami». Відтоді цей місячний цикл триває неперервно вже понад сорок років, налічуючи понад вісімсот подій!
Я вірю у відновлення життєвої енергії через ритмічну регулярність. Мені надзвичайно близька філософія Жиля Дельоза (Gilles Deleuze): світ влаштований не як вертикальна ієрархія начальників і підлеглих, а як горизонтальна різома — багатовимірна відкрита мережа взаємозв’язків. Ми створили «Muzyka Centrum» за формулою професора Шеффера як «немовби контракт» — не юридичний договір із печатками, а моральне цехове зобов’язання. Ми мали понад шістсот графічних партитур, надісланих Шефферу з усього світу, отримали цілий пакунок нот від Польського музичного видавництва (PWM) і грали найрадикальніші речі: інструментальний театр, гепенінги, вільну графіку. Ми грали у футбол у галереї «Кшиштофори» (Krzysztofory), поки з динаміків гримів Бах і Чайковський. Ми скасовували межі між академічною строгістю та вуличним бешкетництвом.

Сім років без дотацій: Воєнний стан і підпільна стійкість
Як об’єднанню вдалося вистояти в період запровадження воєнного стану в грудні 1981 року?
Ми офіційно зареєстрували Мистецьке товариство «Muzyka Centrum» 18 травня 1981 року — було 16 співзасновників. А вже в грудні генерал Ярузельський запровадив воєнний стан! Будь-які публічні зібрання заборонили, діяльність товариств заморозили. І ми пішли ще глибше в підпілля. Перші чотири роки ми діяли взагалі без жодного фінансового ресурсу, скидаючись власними кишеньковими грошима на оренду приміщень і друк листівок.
Першу мізерну державну дотацію ми отримали лише в грудні 1984 року — через сім років після заснування! Сім років неперервних щомісячних концертів на чистому волонтерстві та вірності звуку. Сьогодні молоді митці не уявляють, як можна працювати без трирічного ґранту. Але саме ця безкорисливість викувала абсолютно сталевий хребет нашої спільноти.
У 1987 році я побував на фестивалі «Ars Electronica» в Лінці і вперше відкрив для себе поняття «Audio Art» — звукове мистецтво на перетині технологій, просторових інсталяцій та перформансу. Відтоді цей термін став моїм головним вектором. У 1993 році ми запустили перший міжнародний фестиваль Audio Art під егідою «Muzyka Centrum» одночасно у Кракові, Варшаві та Вроцлаві, заручившись підтримкою щойно відкритого Ґете-Інституту. Фестиваль перетворився на щорічну світову вітрину експериментального звуку.

Від панк-попу «Gogo Boys» до джунглів Перу та Діксона Ді
Ми ніколи не замикалися у вежі зі слонової кістки. У 1985 році до студії приїхав Кшиштоф Кніттель (Krzysztof Knittel), щоби записати твір для гобоїста Маріуша Пендзялка, але забув ноти. У кутку стояв аналоговий синтезатор Korg Polysix. Ми ввімкнули його, почали імпровізувати — і за годину народився шалений панк-поп дует «Gogo Boys»! Ми записали альбом абсурдистських пісень на тексти конкретної поезії Януша Дзюбака на кшталт «Іде вулицею сліпий із полядвицею».
LIVE39:02ХАТНЄГРАННЯ 99 - eclectic syncretism - LIVE AT VOX ELECTRONICA 2019через: Кшиштоф КніттельЗгодом виник проєкт «Pociąg Towarowy» (Вантажний потяг), куди увійшли Пьотр Біконт, саксофоніст Влодек «Кіньор» Кіньорський, легендарний джазмен Томаш Станько та Анджей Пшибельський. Ми виступали у культових підвалах — у варшавській «Дзєканці» та краківських «Кшиштофорах».
Пізніше разом із Лукашем Шаланкевичем (Zenial) ми створили дует «Dizzy Kinetics». Ми гастролювали клубами Південної Америки, зіграли концерт біля підніжжя Мачу-Пікчу в храмі Коріканча в Куско, самі розклеювали афіші містом. У Китаї ми виступали разом із гонконзьким авангардистом Діксоном Ді (Dickson Dee), реалізували проєкти з японською буто-танцівницею Міхо Іватою (Miho Iwata). Для мене принципово важливо зберігати цю партизанську здатність: сісти в автомобіль, приїхати у Львів до Остапа Мануляка на «Vox Electronica» чи в степи Казахстану до Дениса Колокола й грати тут і зараз без зайвої бюрократичної помпи.

GroupLab та кібернетичний «Senster»: Як інституція стає простором свободи
На твоїй візитці зібрано безліч посад: професор Музичної академії та Академії мистецтв, керівник SME, президент CIME/ICEM, голова PSeME. Як поєднати це з духом андеґраунду?
LIVE54:44Plejrek 84 – 26.04.2017 - SMEчерез: Студія електроакустичної музикиФормальна вивіска не має жодного значення. Важливі лише дві речі: люди та реальні результати! Я ніколи не тримався за посади — це все громадські обов’язки, за які ніхто не платить зарплати. На кожному з’їзді конфедерації CIME я прошу обрати нового президента, але колеги наполягають, щоби я продовжував тягнути цього воза. Посада в Академії потрібна мені виключно як ресурсний термінал: щоби давати дах, техніку й захист молодим радикальним експериментаторам.
Саме так народився «GroupLab» (наші щотижневі «Плейреки»). Щосереди ввечері двері студії відчиняються для всіх: сюди приходять не лише студенти консерваторії, а й вуличні діджеї, художники з Академії мистецтв, програмісти, випадкові мандрівники. Ми паяємо схеми, конструюємо нові аналогові синтезатори, граємо вільну імпровізацію без жодних екзаменаційних оцінок чи попередніх цензурних умов. Це чиста алхімія відкритої лабораторії.
Інший приклад — порятунок і реконструкція легендарної кібернетичної скульптури «Senster», створеної Едвардом Ігнатовичем у 1970 році. Разом із докторкою Анною Ольшевською з AGH (Гірничо-металургійна академія) ми знайшли цю унікальну чутливу скульптуру в занедбаному стані в Нідерландах, привезли до Кракова й повністю реконструювали її гідравліку, датчики та цифрову пам’ять. Це не була абстрактна бюрократична програма — це була ініціатива конкретних людей, які горять ідеєю.

«Аудіомат» у «Бункері Штукі» та екстериторіальність мистецтва
Так само народився й «Аудіомат», який ми зробили з Марціном Барскі. Торговельний автомат зі списаного складу ми встановили в кав’ярні галереї «Bunkier Sztuki» завдяки особистій дружбі з її господарями Яцеком Жаковським та Ольгердом Вітинським. Ми продаємо там студентські альбоми за 5 злотих за ліцензією Creative Commons. Це нульовий бізнес, але він створює щоденний публічний контакт перехожого з найновішим звуком.
Справжнє мистецтво екстериторіальне. Воно не належить міністерствам, національним кордонам чи політичним партіям. Поки ми здатні чути одне одного, відчувати звук як живе дихання простору й збиратися разом без страху — доти житиме справжня незалежність.
- GroupLab [гурт / проєкт]ансамбль / гурт. Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Dickson Dee [особа](2006–2007). продюсер. Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Міхо Івата [особа]постать (Японія). Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Жиль Дельоз [особа](1925–1995). дослідник (Франція). Мапа КОРІННЯ (1 розмова) · Роберт Кердженвен: Повітря як інструмент, резонанс органа та…
- Богуслав Шеффер [особа](1929–2019). композитор, теоретик музики, драматург, графік (Польща). Контекст: Музична академія в Кракові, «Варшавська осінь», Краків. Гнізда: T04 «Наставник, що дає свободу» · T04 Наставник, що дає свободу · Антек Міхнік та Мирослав Трофимук: Парадокси польської та української…
- Анна Ольшевська [особа](2017–2018). постать. Контекст: Краків. Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Pociąg Towarowy [гурт / проєкт]ансамбль / гурт (Польща). Мапа КОРІННЯ (1 розмова)





