Місця у зміні

Критичні зміни, свідками яких ми є і в яких беремо участь, перекроюють наші існування, активно їх перезбирають, змушують вигадувати себе наново. Швидкість змін, спричинених війною, зменшує здатність чути, розуміти себе-у-зміні, наповнює шумом спробу дослухатися до цих змін. Про що говорить новоутворений ландшафт розтрощених людських і нелюдських доль? Чи стануть уже наявні й ще не наявні місця місцями розуміння та втілення нового стану й нових стосунків у затяжних бурях змін?

У межах проєкту «Місця у зміні» ми спробували зрозуміти й витлумачити нові стани, які принесли зміни, спричинені війною — і не лише нею. Оптика воркшопів формувалася через трансдисциплінарний підхід, аналогові та цифрові медіа, розмови й практичні роботи. У центрі нашого погляду був палац Хоткевича у Львові.
Андрій Лінік, куратор проєкту

Фінансування проєкту «Місця у зміні» здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федерального міністерства закордонних справ

«Місця у зміні» — проєкт, що обʼєднав львівських художників, дослідників і публіцистів навколо теми місця в контексті російської війни в Україні. Серія лекцій і майстеркласів мала розворушити в учасниках візії та ідеї й розглянути тему місця з перспективи воєнного часу: як воно змінює наші звичні місця, як тема локальності розкривається в історичній перспективі, як письменники — зокрема вимушено переміщені — розкривають ідею місця та його змін у своїх текстах. Юрко Булка говорить про приватність у мережі та віртуальні місця, Богдан Шумилович і Юрко Прохасько розглядали контекст снів.
Євген Гулевич і Андрій Бондаренко говорили про Сад окопів. Гулевич брав участь в обороні України у 2022 році; серед іншого, до його обовʼязків належало копання окопів на полі бою. Євгена кілька разів було поранено, а одного разу — влучено остаточно. Де загинув Гулевич від кулі снайпера? Місце.
Брендинг проєкту — це нашарування паралельних світів, місць, які з одного боку схожі на інженерні архітектурні схеми, макети, у 3D-розрізі в ізометричній перспективі, але є тут і певна міфічна, ірраціональна складова: вона проявляється в нехарактерних елементах, розміщених у незвичних місцях, хоча загалом уся композиція виглядає дуже інженерно

Виклик

Що робить нас і наші місця? Що робить особливим наше звичне місце, яке ми проминаємо щодня, у якому живемо? Чому нам цікаво міняти свої місця, бувати в нових — але в підсумку завжди є ті, яких ми не проміняємо ні на що. Фізичні місця й віртуальні місця. Уявні та справжні місця. Текст як місце, уява як віртуальне місце. Памʼять.

2022 рік змінив наші усталені упередження [ті самі bias] щодо локальних місць, щодо сприйняття глобального світу. Здається, усе лишилося на місці — і водночас змінило адресу, те, що в цифровому світі називають URL. Щоправда, воно й досі десь там, на серверах, але шлях до нього прокладено наново.

«Дайте мені точку опори — і я переверну Землю»: ця архімедова антропоцентрична декларація несподівано інакше читається в контексті двадцятих років XXI століття. Виявляється, Землю можна перевернути, перетворивши одну точку опори на її уламки, розсипані по всій Землі; копіпаст правди маскує правду про суть точки опори. Невизначеність і нестабільність — Zeitgeist двадцятих років XXI століття.

Здавалося б, кінець світу, про який так голосно говорили перед Міленіумом, нарешті настав — і виглядає він не як гігантський вибух Землі, а як забитий кеш памʼяті. Але досить зазирнути в історію картографії, щоб зрозуміти: уявлення про Землю змінювалися століттями. Bias помер — хай живе bias.

Отже, світ — це нашарування наших спроб і помилок: мапа й чекліст, які ми постійно ітеративно вдосконалюємо. Нашарування — ще одне ключове поняття: і для фізичного світу, і для нашого ментального стану, і для віртуальних цифрових систем, для тексту чи мистецтва загалом.
Візуальна комунікація проєкту «Місця у зміні» — це спроба графічно зобразити таку багатошаровість проєкту, який має свободу розвиватися в кожному можливому напрямі, де будівля палацу Гната Хоткевича стає своєрідною архімедовою точкою опори.

Геологічне нашарування, сервери й кабелі, уявне нашарування спогадів про дім і ефемерну домашність в еміграції. Місце створює тіні, а з відчуттів проступають фігури. З кожним циклом і розрядом процесора полігональна скульптура Хоткевича стає детальнішою, зростаючи із взаємодії спільноти Підзамча й команди Палацу. Лабіринти памʼяті, вимушена або випадкова археологія, нашарування невидимого, але цілком формотворчого чинника — звукового простору міста, який із появою в нашому житті бензинових генераторів дедалі більше матеріалізується. Усе це перетворюється на детальну схему-мапу, яка поступово обростає новими шарами й проявляється крок за кроком, будучи водночас і причиною, і наслідком. Альфа й Омега.

«Місця у зміні» — проєкт, що обʼєднав львівських художників, дослідників і публіцистів навколо теми місця в контексті російської війни в Україні. Серія лекцій і майстеркласів мала розворушити в учасниках візії та ідеї й розглянути тему місця з перспективи воєнного часу: як воно змінює наші звичні місця, як тема локальності розкривається в історичній перспективі, як письменники — зокрема вимушено переміщені — розкривають ідею місця та його змін у своїх текстах. Юрко Булка говорить про приватність у мережі та віртуальні місця, Богдан Шумилович і Юрко Прохасько розглядали контекст снів. Євген Гулевич і Андрій Бондаренко говорили про Сад окопів.
Гулевич брав участь в обороні України у 2022 році; серед іншого, до його обовʼязків належало копання окопів на полі бою. Євгена кілька разів було поранено, а одного разу — влучено остаточно. Гулевича вбила куля снайпера.

Брендинг проєкту — це нашарування паралельних світів, місць, які з одного боку схожі на інженерні архітектурні схеми, макети, у 3D-розрізі в ізометричній перспективі, але є тут і певна міфічна, ірраціональна складова: вона проявляється в нехарактерних елементах, розміщених у незвичних місцях. Хоча загалом уся композиція виглядає дуже інженерно й повторює схематичний архітектурний розріз, алегорично вибудовуючи дерево головних тематичних точок проєкту. Кожен поверх — окрема тема воркшопу або лекції.