Статтю вперше опубліковано на Polskie Radio dla Ukrainy. Читати українську версію.
Краківський Вавель. Якщо ви не були на Вавелі — ви не були в Польщі. Це незабутнє відчуття, коли пробираєшся вузькими вуличками краківського Старого міста, щоб зустріти незабутнього краківського дракона, або, як його тут називають, Smok. Дивишся на мапу — і раптом виходиш до підніжжя гори, а перед тобою постає незабутній величний ансамбль Королівського замку на Вавелі. Це казкове відчуття, яке лишається з тобою назавжди. Мешканці самого міста сприймають Вавель інакше: неприступна фортеця, галерея, яку дбайливо стереже команда самовідданих музейників. Звичний туристичний обʼєкт, музей, на який накочуються орди туристів.
Тож минулого тижня мені пощастило побувати в Кракові й на якийсь час відчути себе туристом. Я жив у затишному районі Подґуже, неподалік площі Героїв гето, а ввечері вирушив на прогулянку нічним Краковом. Вулицею Надвіслянською, через завжди гомінкий Казімєж, я дістався Вавеля. Але секрет був у тому, що прийшов я до нього не випадково. Раніше мені трапилася реклама фестивалю Wawel Jest Wasz, який уперше відбувався на території музею з ініціативи його працівників і в дуже багатошаровому, еклектичному стилі залучав геть усі найсучасніші види міського мистецтва й активностей. Вавель відчинив двері для краківської молоді — майстер-класи з тату, BMX, скейту, діджеїнгу. Можна було навіть малювати графіті на Вавелі… але тільки на папері. У межах фестивалю відбулася й ембієнтова ніч. Еклектичне поєднання електронної музики і старовинної архітектури, ансамбль якої нашаровувався століттями і обріс усіма можливими стилями. Про цей проєкт мені вдалося поговорити з Пауліною Жацек — засновницею івент-агенції Granko, яка організувала наповнення події на замовлення Королівського замку.
Мене звати Пауліна Жацек, ми перебуваємо в Королівському замку на Вавелі. На ембієнтовій ночі, що закриває фестиваль «Вавель ваш». Фестиваль складався з кількох шарів — лайфстайл, кіно й музика. Власне, сьогодні ми зустрічаємося перед будинком номер 9, у горішній частині замку, щоб послухати ембієнт. Це має допомогти нам відкрити Замок із зовсім іншої перспективи, ніж будь-коли раніше. Я власниця івент-агенції Granko. Раніше ми організовували і майстер-класи, і концерти. Granko School — частина нашої агенції. Особисто я і мої колеги організували чимало подій, але з Вавельським замком ми співпрацюємо вперше. Назва фестивалю цілком передає візію і завдання — зробити Вавель локацією для найрізноманітнішої публіки. Агенція Granko базується в Кракові, і в нас є практика співпраці з українськими митцями. Краківська сцена доволі невелика, і гурт, який відкрив бар Sekta, ми знаємо давно — це українці, які приїхали до Кракова багато років тому і є частиною ландшафту незалежної краківської електронної сцени. Тому для мене було логічно запросити власне українську складову цієї сцени. Тут відбувалися майстер-класи з діджеїнгу під керівництвом Артема Бадаляна, якого ми знаємо як DJ Badalian. Це був майстер-клас для українців, і проводили його українською. Ми розуміли, що це важливо, щоб відірватися від щоденності й трохи розвинути своє музичне захоплення. Але варто зазначити, що це не лише наша реакція на агресію росії проти України: ми співпрацювали з гуртом Sekta й раніше, вони — невідʼємна частина краківської музичної сцени, тож показати їх було логічно. А на «Ночі ембієнту» грає Facheroia, продюсерка з Криму; її сет побудований на українській музиці, але надихався також історією Вавельського замку. Те, що ми слухаємо, — результат її роздумів над історією Вавеля.
Чи має агенція плани найближчим часом проводити події для українців у Кракові?
У нашій осінній програмі школа Granko планує віддати частину активностей найсвіжішій частині краківської спільноти, яка долучилася до нас унаслідок російської агресії. Ми спробуємо витягти з цієї ситуації трохи позитиву. А музика — це такий медіум, який обʼєднує і дає цікаві результати. Майстер-класи сприйняли дуже позитивно, кілька людей питали про індивідуальні заняття, тож ми плануємо більше таких зустрічей.
Зої Михайлова, продюсерка з Криму, яка переїхала до Польщі задовго до початку війни, зараз живе у Варшаві й активно бере участь у польській сцені електронної музики. Нещодавно мені випало почути її виступ на фестивалі Ephemera у Варшаві, а сьогодні вона грає сет у краківському Королівському замку.
Я народилася в Криму, у Сімферополі. У Польщі живу 8 років. Переїхала сюди за кілька місяців до того, як мій дім окупували. Я не збиралася жити тут довго, але виявилося, що мені просто не було куди повертатися. Я лишилася у Варшаві, живу там девʼять років. Мама живе в Криму, родичі — на Одещині. Усі лишилися: і ті, що в Криму, і ті, що на Одещині. Зараз такий час, що хтось виїжджає з України, бо не витримує, а хтось лишається, бо це його дім, і люди старшого покоління лишаються. Наразі, перебуваючи тут, я можу допомагати їм лише фінансово. Допомагати фінансово армії. Допомагати родині. Я також не маю впливу на те, коли людина не хоче приїжджати й каже, що ніколи не хотіла жити в чужій країні. У моєму випадку це було моє свідоме рішення — поїхати й побачити світ. Але я знаю людей, які просто хочуть жити на своїй землі. Вони більше не хочуть виїжджати.
Як змінилася ситуація в Криму за останні 8 років?
Я їздила через Одесу, тими жахливими маршрутками, через псевдокордон, що там зʼявився; за ці роки кілька разів відвідувала родину, але вдома там себе не почуваю. Військові моменти там дуже відчутні. Коли я приїжджала до рідних, завжди було важко, бо не почуваєшся вдома; загалом це дуже важке відчуття. Відчувати, що інші люди хочуть змінити мій дім. Я не почуваюся вдома, коли ці люди там, коли росія вже прийшла забрати мій дім, — я не почуваюся там удома.
Знаєте, коли я приїхала, я була сама. Я нікого не знала. Нікого з України. І мені здається, що 3 роки тому я зустріла людей, які є найкращими друзями, як тепер модно казати — «бестіз». А спочатку я не мала жодної спільноти — ні польської, ні української, жодної. А 3 роки тому нас усіх обʼєднала мистецька група. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, ми обʼєднали сили: збираємо тут гроші, влаштовуємо вечірки, пікніки, наприклад у Яздові, щоб якось допомогти.
«Близькість» — мистецька група, заснована в межах Музею сучасного мистецтва у Варшаві. Вони дуже допомагають. Музей створив ще одну групу — «Солідарний дім культури “Соняшник”» у Варшаві. Вони теж багато допомагають, збирають гроші, показують нашу культуру — кіно, музику, майстер-класи. Крім того, це шанс і на обʼєднання та інтеграцію українців тут, які приїхали, — допомагати людям. Чи заплановані у вас виступи на фестивалях до кінця року? Знаєте, скажу чесно: коли в лютому почалося російське вторгнення, мені було дуже важко робити музику чи грати, я просто випала з усього. Я цілком поринула у волонтерство, допомогу людям, і взагалі не могла ні творити, ні виступати. Тепер поступово повертаюся, погоджуюся на виступи. Бо якось треба жити далі й якось треба годувати себе і свою собаку Надію, яку я забрала з України, з будинку, зруйнованого російськими танками, годувати родину на Одещині. Сьогодні я грала на Вавелі. Коли мені запропонували зіграти гібридний сет, це був для мене чудовий досвід — рідко коли запрошують грати в замку. А оскільки це замок, атмосфера одразу така казкова. Гібридний сет — це 60% мого матеріалу і 40% чужого, тобто до чужої музики я додаю власний матеріал. Виступатиму у Вроцлаві в пʼятницю, 2 вересня, 10 вересня — у Ґданську, 17 вересня в Лодзі є дуже цікавий фестиваль Festiwal Łódź Czterech Kultur, і вони запрошують митців і музикантів з України. Там буде багато різного музичного контенту, не лише щось експериментальне чи офф. Буде багато популярної музики. Важливо, щоб такі речі організовували — щоб інтегрувати наших людей і показати нашу культуру полякам, інтегрувати українців у польське суспільство.
Сподіваємося, що вже дуже скоро Зої зможе виступити в українському Криму на потужному місцевому фестивалі української електронної музики, до участі в якому ми запросимо наших польських колег. Чекати нам недовго. Ми віримо в ЗСУ. Довге існування й низка перебудов не змінили середньовічної, щільної забудови замку. Не змінило її навіть облаштування одного з дворів у вигляді італійського палацо з трьома відкритими галереями. Різні частини замкового костелу мають риси романіки, готики й ренесансу або бароко. Особливістю інтерʼєрів замку було змішання готичних решток із ренесансним оздобленням, повʼязане тісними культурними й релігійними звʼязками з Італією та Римом. Краківський Королівський замок був мистецьким центром, зорієнтованим на італійські культурні здобутки. А сьогодні Замок стає місцем, де розвиваються сучасні види мистецтва. У синтезі традиції та новації. Культура не стоїть на місці, і до вже класичних стилів архітектури додаються й нашаровуються нові мистецькі практики, створені сучасними митцями, особливо митцями з України. З вами до Кракова їздив Мирослав Трофимук — до зустрічі на перехрестях традицій і новацій.
