Він аналізує трансформацію клубної культури, що відкрилася для лайв-перформансів на аналоговому залізі, пояснює привабливість Берліна для творців синтезаторів і розкриває інженерну філософію власних інструментів, спроєктованих для експресивної імпровізації наживо.
Від підліткових гуртів і драм-машин до нелегальних фабричних рейвів 1992 року
Сьогодні ми записуємо наш випуск на цьогорічній берлінській виставці Superbooth — головному світовому з’їзді розробників синтезаторів, звукових винахідників та музикантів, які не уявляють життя без аналогових потенціометрів. Мій співрозмовник — Марк Вербос, творець Verbos Electronics. Марку, твій шлях у музиці починався задовго до власної інженерної компанії. Як відбувся твій перший перехід від акустичних інструментів до електроніки?
Я почав займатися музикою ще п’ятирічною дитиною — грав на скрипці, потім на трубі, фортепіано, а в підлітковому віці взявся за гітару. У тринадцять чи чотирнадцять років ми грали в гурті, де я грав на гітарі, але водночас почав програмувати драм-машини, експериментувати з синтезаторами та чотиридоріжковим магнітофоном. Незабаром я зіткнувся з класичною проблемою: однолітки з гурту не хотіли працювати постійно й дисципліновано. Мене це страшенно дратувало, і я вирішив усе робити самотужки. Так я занурився у суто електронне продюсування у власній кімнаті.
І як твоя домашня творчість вирвалася назовні? Адже на початку дев’яностих американська техно-сцена була ще абсолютно підпільним рухом.
Коли мені виповнилося шістнадцять, до мене випадково потрапив хлопець із місцевої рейв-спільноти. Почувши мої треки, він сказав: «Слухай, ти мусиш зіграти це наживо замість диджея на нашій вечірці». Це був 1992 рік. Тоді взагалі ніхто до ладу не розумів, що таке лайв-перформанс в електронній музиці. Більшість так званих лайвів були імітацією, де люди вмикали касету чи котушку і вдавали активність, або ж повною анархією. Згодом я познайомився з хлопцями з лейбла Dropbase Network у Мілвокі, які просували жорстке ейсід-техно. Вони запропонували мені записати платівку і виступати на їхніх подіях. Уже в сімнадцять я грав на нелегальних вечірках на закинутих заводах перед натовпами в тисячу людей.
Уроки Full Sail, менторство Гранта Ріхтера та світ вінтажних систем Buchla
Ти не обмежився практикою підпільних вечірок і пішов здобувати професійну освіту в галузі звукоінженерії. Що дав тобі цей період?
У 1994 році я вступив до Full Sail University у Флориді. Орландо — жахливе місто для життя, але сама школа була надзвичайно інтенсивною та якісною. Нас вчили не лише запису та мікшуванню, але й фундаментальній схемотехніці, пайці та апаратному обслуговуванню студій. Закінчивши курс, я повернувся до Мілвокі й придбав старий зламаний синтезатор EMS VCS3. Мені порадили місцевого фахівця, який міг його полагодити. Коли я переступив поріг його майстерні, у мене відвисла щелепа: у цієї людини стояли чи не всі культові інструменти світу — ARP 2600, EMS Putney, modular EML, Buchla 200 із Каліфорнійського інституту мистецтв CalArts і навіть два прилади Buchla Music Easel. Цим майстром був Грант Ріхтер, який пізніше створив легендарну компанію Wiard Synthesizers. Він полагодив мій VCS3 за лічені хвилини й показав свої власні експериментальні розробки.
Саме Ріхтер став твоїм наставником у світі унікальних модульних архітектур Дона Букли?
Абсолютно. Грант став моїм учителем і натхненником. Я відкривав разом із ним два вінтажних прилади Music Easel і вивчав, як працюють їхні складні осцилятори та хвильові перетворювачі. Грант на той час лагодив інструменти Buchla для клієнтів з усього світу. Паралельно я працював студійним інженером у комерційних студіях звукозапису: вдень налаштовував котушкові магнітофони, паяв кабельні лінії та зводив треки, а ночами сидів за схемами синтезаторів і писав техно. За наступне десятиліття я сам став головним експертом з ремонту систем Buchla 200. У світі налічувалося заледве кілька десятків власників цих рідкісних апаратів, і я знав їх практично всіх персонально. Я почав виготовляти кастомні модулі для класичних корпусів Buchla і для новішої системи 200e, а також вів блог Buchla Tech. У якийсь момент створення власної компанії стало абсолютно неминучим логічним кроком.
Трансформація клубної культури: від диджейського диктату до modular live
Ти неодноразово зауважував, що клуби дуже довго опиралися живому виконанню електронної музики. Як відбувся злам у сприйнятті публіки та промоутерів?
Люди швидко забувають, що ще якихось десять-п’ятнадцять років тому живий виступ в авторитетному клубі сприймався як небажаний ризик. У дев’яностих диджеї тримали бездоганний енергетичний потік завдяки вініловим релізам топових продюсерів. Коли ж на сцену виходив лайв-музикант зі своїми залізяками, його звук часто звучав бідніше, ритм збивався, а танцпол миттєво розсіювався. Коли я вперше грав лайв у берлінському Berghain у 2015 році, команда клубу буквально не знала, як мене розмістити біля диджейської будки — там просто не було передбачено місця для великого модульного кейса. Але минуло чотири-п’ять років, і лайви на мобільних модульних системах стали звичним явищем кожного вікенду. Сьогодні аудиторія хоче бачити на сцені ризик, людську взаємодію з інструментом і непередбачуваність, яку нездатен дати попередньо записаний диджей-сет.
Берлін у трьох декадах: чому місто стало Меккою для інженерів синтезаторів
Твоя біографія тісно переплетена з Берліном: ти жив тут наприкінці дев’яностих, потім повернувся до Штатів, а згодом знову перебрався сюди. Чим для тебе є це місто в історичній перспективі?
Уперше я переїхав до Берліна в 1999 році, а в 2003 році виїхав до Нью-Йорка. Тоді мені здавалося, що міф Берліна остаточно вичерпався: шалена свобода дев’яностих після падіння стіни згасала, уряд переселяв чиновників із Бонна, а влада намагалася «санувати» місто та зробити з нього зразкову столицю. Але коли у 2014 році ми з Verbos Electronics приїхали на франкфуртську виставку Musikmesse, а згодом на Superbooth, я усвідомив, що Берлін перетворився на щось набагато більше, ніж просто місто нічних клубів. Він став світовою Меккою для розробників синтезаторів. Тут сконцентрована найсильніша інженерна спільнота, розгалужена мережа виробників компонентів і найбільш вимогливі музиканти. У 2016 році я повернувся сюди назавжди. Сьогодні близько трьох чвертей мого бізнесу зосереджено саме в Європі. У Сполучених Штатах практично немає стабільного ринку для андеграундного аналогового техно — там домінує комерційний EDM. Будь-який американський продюсер знає: якщо ти не побудував кар’єру в Європі, у тебе немає кар’єри взагалі.
LIVE21:15Visiting Superbooth 2023 / Відвідини Superbooth 2023через: Superbooth · MusikmesseФілософія дизайну: складні ланцюги за панеллю для живої імпровізації
Модулі Verbos вирізняються самобутнім золотистим дизайном і специфічною ергономікою. Чим ти керуєшся, коли проєктуєш новий прилад?
Я ніколи не орієнтувався на фокус-групи, опитування натовпу чи краудфандинг на кшталт Kickstarter. Я розробляю лише ті модулі, яких потребую сам як виконавець на сцені. На ринку повно компаній, де можна придбати базовий генератор VCO чи стандартний підсилювач VCA — мені нецікаво копіювати чужі рішення. Кожен мій модуль повинен мати унікальну властивість, яка виправдовує його існування в системі. Моя головна інженерна мета — заховати складну й витончену комутацію всередині за передньою панеллю. Коли ти стоїш на сцені у темному клубі, у тебе немає часу вибудовувати заплутане «павутиння» з десятків патч-кордів. Інструмент повинен реагувати миттєво: рух одного повзунка або перемикача має розкривати глибокі гармонійні тембри, даючи музикантові простір для чистої імпровізації.
Наостанок традиційне для нашої програми запитання: чи доводилося тобі перетинатися з українською музичною сценою?
Відверто кажучи, про сучасну експериментальну сцену України я знаю небагато. Я пам’ятаю хіба що перемоги України на Євробаченні, але для мене поп-формат Євробачення завжди виглядав дещо гротескно. Тішить те, що в українських виступах відчувалася самобутня суміш хіп-хопу й глибинного етнічного колориту. Мені дуже цікаво дізнатися більше про український аналоговий андеграунд, адже східноєвропейські музиканти мають неймовірну винахідливість і здатність переосмислювати технології по-своєму.
- Марк Вербос [особа]постать (Berlin, Німеччина). Контекст: Берлін. Гнізда: T04 «Наставник, що дає свободу», T36 «Українські модулі: рекорд Східної Європи» · T04 Наставник, що дає свободу, T36 Українські модулі: рекорд Східної Європи · Нічний репортаж: Міхал Фетлер — Середньовіччя 2.0, синтезатор…
- Verbos Electronics [лейбл / видання](2014). видавництво / лейбл (Berlin, Німеччина). Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Грант Ріхтер [особа]постать (Chicago, США). Гнізда: T04 «Наставник, що дає свободу» · T04 Наставник, що дає свободу
- Buchla [інструмент / технологія]Виробник модульних синтезаторів. · T04 Наставник, що дає свободу · Нічний репортаж: Аліна Каланча — румунське коріння, синтезатори Buchla…
- Dropbase Network [лейбл / видання]видавництво / лейбл (Milwaukee, США). Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Мілвокі [місце]локація (Milwaukee, США). Мапа КОРІННЯ (1 розмова)
- Musikmesse [фестиваль]фестиваль (Frankfurt, Німеччина). Мапа КОРІННЯ (3 розмови) · Centrum Mundi — Нічний репортаж: Андреас Шнайдер — батько…





