Офіс Львова, міста літератури ЮНЕСКО

Львів — багатокультурне місто з довгим слідом культурної ваги; ми кажемо — на перехресті. Як у кожному давньому місті, тут знайдеться безліч історій про великих художників, поетів, інженерів, купців — людей, які це місто зліпили.
Під час мозкового штурму ми разом з Офісом розбирали, у чому справжній дух нашого міста і чим воно різниться від інших міст літератури ЮНЕСКО, — так ми віднайшли Постать. Розвиток тут рухають особистості. Інституції часто повʼязані з особистістю; мережі творять радше люди, ніж установи. Такі важливі постаті, як Іван Франко, Михайло Грушевський, Соломія Крушельницька, Франц Ксавер Вольфганг Моцарт, Андрей Шептицький, добряче сформували наше місто.

І ця традиція тягнеться крізь епохи. Сьогодні ми бачимо, як Маркіян Іващишин, Богдан Тихолоз, Андрій Содомора чи Марк Заргін відіграють свої ролі у творенні сучасного Львова. Тож кожен проєкт Офісу «Львів — місто літератури ЮНЕСКО» будується навколо конкретної Постаті — і не лише знаменитої, як Станіслав Лем, а насамперед навколо численних молодих авторів, ще не відомих, які отримують від Офісу підтримку, щоб вибудувати власний образ та імʼя, стати ще однією цеглиною, літерою, позначкою, образом — просто ще однією історією в цій величезній давній книзі на імʼя Львів.

Офіс «Львів — місто літератури»

Офіс «Львів — місто літератури ЮНЕСКО» існує від 2015 року й базується в Міському палаці культури імені Гната Хоткевича. Офіс — це команда культурних менеджерів, які відповідають за промоцію та проєктну підтримку звання «Місто літератури ЮНЕСКО» на локальному, національному й міжнародному рівнях. До завдань команди належить також комунікація та звітування перед ЮНЕСКО за надане місту звання. По суті, Офіс — це інституція, яка сприяє впровадженню й розвитку стратегії, задекларованої в заявці на звання, і є посередником між міською владою та літературним середовищем.

Офіс «Львів — місто літератури ЮНЕСКО» працює за трьома головними напрямами відповідальності. Три шари, або щаблі. На локальному рівні Офіс підтримує проєкти, реалізовані у Львові; на національному — посередничить у проєктах у масштабі співпраці по Україні; третій рівень — міжнародний. Ми розробили три різні іконки, щоб ці напрями розрізнялися. Цю зручність видно в таймлайні.

Логотип початково зробив Костянтин Бєглов; він працює з іншим контекстом різноманіття — з різноманіттям літер. Місто, залюднене й заповнене літерами, — ще одна асоціація Львова як міста-відкритої книги. Офіційне гасло міста — «Львів відкритий для світу». Я переосмислив його для нашого проєкту як «Львів — відкрита книга». Кольори, які ми використовуємо, — базові кольори паперу, друку та олівцевого графіту.

Постать зʼявляється посеред ночі.
Це створіння нашої уяви, нашого розуму, візій і вірувань.
Коли Постать вмикає світло — на папері проступає тінь.

2021 року відзначали 100-річчя від дня народження славетного письменника Станіслава Лема.
У місті організували чимало різних активностей, до яких долучилася наша студія, — як-от величезна інсталяція «Дзеркала» з ідеєю поставити 100 дзеркал біля «Лем Станції» у Львові, щоб створити коридор оптичної ілюзії, і проєкт «100 років вічності» — документація процесу створення величезного мурала Dilk & Feros. Ці проєкти розвивалися під спільною цитатою Лема: «Нам не потрібні інші світи. Нам потрібне дзеркало». Тож дзеркала стали відправною точкою для проєкту «Постать-2021». Лем згадував своє овальне горищне вікно в старому будинку на вулиці Богдана Лепкого у Львові. Тож ми граємося з ідеєю вікон як продовженням дзеркальної цитати.
Крім Вікна, тут два головні елементи — Чорна діра й Постать, тільки трохи містичніша за первісну.
Кольори — інтерпретація глибокого космосу, космічного сяйва та градієнтного переходу між двома світами чи станами.

2022 рік змінив фокус історії Постаті.

Із гаслом перекреслених червоних ліній і цитатою славетного українського поета Василя Стуса:
«Ярій, душе. Ярій, а не ридай» — іди тим шляхом, що зветься твоїм, тим, який обрав тебе за брата. Разом з Офісом міста літератури Вільнюса ми підготували видання 2022 року з перекладами важливих для Європи текстів — з перспективи війни в Європі. Головна ідея спирається на ідіому «червоні лінії», яку ми переосмислюємо в трьох базових напрямах: перший — сама тема червоної лінії у формі годинникової стрілки (час має значення), а ці дві лінії можна прочитати і як розгорнуту книгу; другий — тема особистих меж, і тут ми бачимо контур Постаті; третій — метафоричний край книги як цілісність культури.